Сакральний аспект образу дитини у польському та західноукраїнському живописі початку 20-го століття: соціально-історичний контекст та регіональна специфіка

Анотація

Кінець 19-го та початок 20-го століття позначені змінами у суспільних уявленнях про дитину та дитинство у США та країнах Європи. Це явище знайшло яскраве відображення пам’ятках культури, зокрема у творах живопису. Образ дитини та дитинства отримав нові позитивні конотації. Насамперед йдеться про багатозначну категорію “невинності”, що пов’язувалась у тому числі зі здатністю дітей до отримання більш глибокого та інтенсивного релігійного досвіду, ніж у дорослих. Цей аспект ідеалізованого образу дитинства особливо підкреслювався у літературі, філософії, мистецтві. У рамках цього дослідження були розглянуті та співставлені роботи станкового та монументального живопису митців США та Західної Європи, з одного боку, і Польщі та Західної України, з іншого боку,  де образ дитини з'являється у сценах релігійного характеру. Джерельна база охоплює як твори на суто релігійні теми, призначені для сакральних просторів, так і роботи світського характеру, що містять символи християнського походження та алюзії на сакральні сюжети.  У статті розглядаються джерела появи сакралізованого образу дитини у культурі кінця 19-го та початку 20-го століття, особливості та варіанти його втілення у творах живопису (у тому числі — регіональні традиції). Особлива увага приділяється образам сільських дітей у творах митців Польщі та Західної України (Яцека Мальчевського, Властимила Гофмана, Казимира Сіхульського, Олекси Новаківського, Юліяна Буцманюка) на релігійну тематику як специфічному художньому явищу, тісно пов’язаному з соціальною структурою та політичною ситуацією у цих регіонах.  У ході дослідження було застосовано методи мистецтвознавства (формальний, іконографічний, іконологічний), а також методи гуманітарних наук (контент-аналіз, семіологічний аналіз).