Everyone has their own history of exhaustion : Review on Filonenko, B., German, L., Lanko, M. (eds.), 2022, Pavlo Makov. Fountain of Exhaustion. Acqua Alta. Kharkiv: IST Publishing.

Владислав Хібовський

doi:10.17721/2519-4801.2023.1.11

Автор(и)

Владислав Хібовський студент бакалаврату, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна) https://orcid.org/0009-0005-8941-4609

DOI:

https://doi.org/10.17721/2519-4801.2023.1.11

Ключові слова:

Фонтан виснаження, Павло Маков, Венеційська бієнале, Харків, Борис Філоненко, локальний міф, автоархеологія

Анотація

Після кожної кризи починається період відродження й відновлення енергії. Після кожного піку розвитку йде занепад та поступове згасання ресурсів. У такому кругообігу знаходиться кожне індивідуальне життя, політичне утворення, глобальна екосистема й будь-які процеси, створені природою або людиною. «Фонтан виснаження» Павла Макова пропонує розглянути короткий відрізок цього кругообігу — теперішній період всебічного виснаження без видимого покращення й вирішення у полі зору.

Pavlo Makov. Fountain of Exhaustion. Acqua Alta — це хронологічний та обширний опис історії роботи художника, представленої в українському павільйоні 59-ї Венеційської Бієнале 2022 року. Ця книга є доповненням до павільйону, окремою самостійною роботою, що дає більше контексту для сприйняття, резонансу та інтерпретацій «Фонтану виснаження». Історія розділена на 16 розділів, кожен з яких знайомить читача з виставками, проєктами, іншими роботами Макова, що безпосередньо пов’язані з «Фонтаном виснаження» та його розвитком. У другій частині книги представлені короткі рефлексії художників, кураторів та письменників з приводу питань, дотичних до історії або концепції цієї роботи: виснаження, води, сприйняття минулого й теперішнього, рідних ландшафтів тощо. Борис Філоненко, як автор основного текстового пласту, окрім лінії розвитку роботи, у першу чергу намагався розкрити вихід «Фонтану виснаження» за межі первинного харківського контексту в ширший вимір глобальних переживань.

Оскільки, на мою думку, книга тримає в собі глибші зв’язки між розділами й текстами в кінці, аніж просто тематичні, після ознайомлення зі структурою в цій рецензії я подаю свої рефлексії щодо основних явищ та складових концептуальної сфери роботи Павла Макова, що прослідковуються крізь всю книгу: нестабільність форми й повторюваність ідеї, явище виснаження, суспільного відторгнення та локального міфу, значення води. Також описую мистецьку взаємодію Макова з іншими представленими художниками.

Актуальність описаної роботи, а відповідно й книги, обумовлена масштабною дестабілізацією в багатьох сферах суспільного й індивідуального життя, зокрема світовій політиці, екології, суспільних травматичних подіях. Ця книжка підсумовує спостереження того, що відбувається з невиснажуваною ідеєю й тривалим виснаженням, яке заперечують.