Радянська технологічна утопія і аматорська фотографія в Україні

погляд з перспективи соціальної історії технологій

Анотація

Мета статті полягає у розкритті радянського технологічного утопізму крізь призму аматорської фотографії в УРСР, з особливим акцентом на соціальну історію технологій. Автор прагне показати, як технічні обмеження та соціально-політичні умови впливали на формування радянської фотографічної культури, і яким чином аматорські практики виходили за межі офіційної ідеології.

Методи. У роботі застосовано міждисциплінарні підходи соціальної історії технологій, акторно-мережевої теорії та соціального конструювання технологій (SCOT). Використано аналіз архівних джерел, матеріалів фотолабораторій, візуальних архівів населення та публікацій радянського часу. Також залучено методи візуальної антропології для інтерпретації повсякденних фотографічних практик.

Результати. Показано, що радянське керівництво прагнуло використати аматорську фотографію як інструмент пропаганди й соціалістичного будівництва. Проте на практиці фотолабораторії та клуби не виконували політичних завдань, а масове фотоаматорство перетворювалося на приватну практику збереження пам’яті, підкреслення статусу та побудови родинної ідентичності. Виробництво фотоапаратів в СРСР, зокрема камер «Київ», демонструє напруження між імпортованими технологіями та локальними соціальними потребами.

Висновки. Аматорська фотографія в СРСР не стала елементом утопічного проєкту радянської влади, а радше відображала консервативні цінності суспільства й прагнення до приватного простору. Вона виявляє складну взаємодію між технологіями, політикою та повсякденністю, що дозволяє глибше зрозуміти динаміку радянської візуальної культури. Дослідження підкреслює значення приватних візуальних архівів як джерела для реконструкції соціальної історії України.