Східне для західних

Kallestrup, S. et al., 2022, Periodization in the Art Historiographies of Central and Eastern Europe. 1st ed. London: Routledge.

Анотація

Періодизація мистецтва як предмет дослідження – виклик для написання монографії про регіон Центральної та Східної Європи. Через щільне нашарування різних культурних контекстів і наявність досвіду, якого не мала Західна Європа (наприклад, існування радянського режиму), не дозволяє застосовувати до східноєвропейського регіону оптику традиційної історії мистецтв. До вирішення цієї проблеми долучилися й автори збірної монографії Periodization in the Art Historiographies of Central and Eastern Europe, де дослідники з Чехії, Румунії, Польщі та інших країн регіону аналізують періодизацію в історіографії мистецтва конкретних країн, яка проливає світло на «нелінійну» історію мистецтв, що поєднує в собі три головні дискурси – імперський, академічний та націоналістичний. Автори зосереджують свою увагу на таких проблемах, як візантійська спадщина, яка в історіографії 19 століття мала замінити для низки східноєвропейських країн італійський ренесанс, взаємодії великих західноєвропейських наративів з локальними східноєвропейськими, зміна погляду на періодизацію під впливом національних рухів та ін. Хоча статті присвячені різним проблемам та темам, їх об’єднує застосування постколоніальної теорії до періодизації і визнання центрально-/східноєвропейського регіону як «близького Іншого» по відношенню до західноєвропейського.

У цій статті я порівнюю ідеї, висвітлені в монографії, з іншими концепціями, що досліджують Східну Європу з боку постколоніальності. Зрештою, я приходжу до висновку, що всі вони, враховуючи розглянуту нами книгу, орієнтовані на розкриття питань, які цікавлять західних дослідників, а саме — чим є регіон Центральної та Східної Європи: колонізатором, колонією або об’єднує обидві ці риси. В той же час, спираючись на концепцію «горизонтальної історії» Піотровського, я стверджую, що для східноєвропейської аудиторії є актуальним не деконструкція наративів у межах сучасних центрально- та східноєвропейських держав, а навпаки – простеження перетину різних культурних контекстів сусідніх країн поза межами національних наративів, оскільки східноєвропейські країни знають більше про мистецтво Заходу, ніж про мистецтво один одного.