Дослідження Олени Еттінгер середньовічних рукописів в 1930-х роках

Анотація

Мета статті відновити місце досліджень Олени Еттінгер в галузі дослідження середньовічних рукописів в 1930-х рр. Серед дослідників в українському книгознавстві місце Олени Еттінгер не було визначено через уривчасті свідчення та втрачену її працю «Орнамент і мініатюри грецьких та кирилівських рукописів ІХ–XV ст.» (1935–1936 рр.). Її діяльність як наукової співробітниці відділу рукопису Бібліотеки Академії наук та Державної історичної бібліотеки залишаються на рівні описовости в довідкових виданнях. 

Методи. Стаття ґрунтується на архівних документах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Також залучено просопографічний метод та порівняльної біографістики, щоб повніше реконструювати біографію науковиці. 

Результати. Подано якісні характеристики втраченої праці за збереженими вступом та рецензіями Миколи Геппенера й Сергія Маслова. Автори відзначають, що термін «орнаментація» для науковиці означав «ілюмінація», уточнюють ряд інших термінів (кирилівський, показник, дефекти тощо). Під час своєї роботи дослідниця використовувала ширше число методів, ніж колеги в 1930-х рр., вийшовши за межі текстології та палеографії, до повноцінної кодикології з візуальними студіями. 

Висновки. Нею була проведена клопітка робота з укладання описів фонду та редагування записів попередників до єдиного стандарту, методична робота з укладення вказівок до опису мініатюр та виставкова робота. До кола її зв’язків входили письменник Іван Ле та американська етнологиня Стелла Марек Кушинґ, а до сфери зацікавлень – етнографічні матеріяли. Наукова діяльність (порівняння стилю грецьких та кириличних середньовічних рукописів за характеристикою декорування; знання мов та підтримка міжнародних контактів) й походження (з єврейської розкуркуленої родини), можливо, негативно позначилися на її долі – раптове звільнення з бібліотеки та зникнення під час німецько-совєцької війни.