Візуальний есей – «Їжа (до) останнього дня»

Анотація

В текстовій преамбулі до візуального есею, жанр якого запропонований Джоном Берджером і ми скористалися можливістю створити власний, висвітлено основну ідею щодо образу їжі та харчування у випадку глобальної катастрофи. Для аналізу візуалізації їжі останніх днів людства ми обрали кінофільми, сюжети яких розповідають про світ після катастроф апокаліптичного характеру. Надалі пропонується до уваги візуальний есей, який сформовано з кадрів сцен, у яких фігурує акцент на тому, що є їжею, пошуках їжі, її вживанні, боротьбі за неї, або її підступність як спокуса. Завершує есей згенероване штучним інтелектом зображення, запит на формування якого не містив образу дитини, але саме її сконструював генератор зображень. Слід зауважити, що всі підібрані до есею кінофільми у фіналі дійсно містять образ дитини, яка вижила.

Есхатологічний погляд на історію керується логікою конечності. Кінець, як правило, є наслідком катастрофи: чи то ресурсної, чи то духовної. Серед головних ресурсів, які живлять людське життя – повітря, вода та їжа. Дослідники різних часів та епох прагнули спрогнозувати цивілізаційний поступ людства, намагаючись застерегти від помилок, що здатні призвести до катастрофи. Окрім науковців про майбуття людства пишуть і говорять митці. Кінематограф є одним з жанрів, який виразно в прямому сенсі слова зображує ідеї та думки, передає образи та характери. Жанр фантастики, де в основі сюжету  апокаліпсис людства є одним з популярних серед аудиторії. Сценаристи і режисери транслюють ті страхи та небезпеки, які є актуальними в той чи інший час соціальної історії. Серед теперішніх пересторог: кліматична, техногенна та антропогенна. І в усіх трьох факторах міститься людська природа. В сюжетах кінострічок про апокаліпсис люди прагнуть вижити. А щоби жити вони мають їсти і пити. Власне, ці дві потреби в усіх сюжетних варіаціях супроводжують долю героїв уявлюваного майбутнього: прямо чи опосередковано.