ОБРАЗ ВАРВАРА-КОЧОВИКА У РАННЬОВІЗАНТІЙСЬКИХ ГРЕЦЬКИХ ТЕКСТАХ

Olesia Zhdanovych

Анотація


Олеся Жданович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна)

У статті висвітлено образ варварів-кочовиків періоду раннього середньовіччя у грекомовних творах римських та візантійських авторів. Йдеться про гунів та аварів, які становили безпосередню загрозу для імперії, а також алтайських тюрків, котрі мали дипломатичні відносини з Візантією у VI ст. Аналізується сприйняття ромеями чужої, маловідомої кочової цивілізації. Про спосіб життя, релігійні вірування, зовнішність східних варварів візантійці майже нічого не знали. Саме тому більшість ранніх свідчень про них базувалась на легендах і переказах. Після налагодження дипломатичних стосунків інформації стало більше, але залишилось неприязне, зверхнє ставлення до чужорідної культури. Ця зневажливість простежується в працях майже всіх ранньовізантійських авторів і відображає ставлення суспільства, яке базувалося на зовсім інших принципах світосприйняття, ніж у кочових народів з північного сходу. Слід зауважити, що самі варвари активно підтримували свій негативний імідж в очах ромеїв порушенням договорів, періодичними набігами на візантійські провінції, обманом, підступністю тощо. Проблема взаємодії кочової та осілої цивілізацій не є новою, а тягнеться ще з античних часів. І усталений образ варварів в очах римлян-ромеїв, сформований ще в давнину, дуже міцно утвердився в західній ментальності осілих народів Європи та активно використовувався і в подальші століття. Українські території здавна були плацдармом для міжцивілізаційної взаємодії кочового та осілого світу, тож ця проблема є дуже важливою й актуальною для кращого розуміння етнополітичних, культурних та державотворчих процесів на наших землях.

Ключові слова: кочовики, Візантійська імперія, ромеї, гуни, авари, Східна Європа, ранньовізантійські тексти.

 


Повний текст:

PDF

Посилання


AGATHIAS (1975). The Histories. Berlin.

AMMIAN MARTSELLIN (2005). Rimskaya istoriya / Per. s latinskogo Yu.A. Kulakovskogo, A.I. Sonni. Moskva.

EUNAPII (1829). In: B.G. Niebuhrii, ed. Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae. Pars. I. Bonnae, pp. 41-118.

MENANDRI (1829). In: B.G. Niebuhrii, ed. Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae. Pars. I. Bonnae, pp. 280-444.

OLYMPIODOR (1829). In: B.G. Niebuhrii, ed. Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae. Pars. I. Bonnae, pp. 445-471.

FILOSTORGIY (2007). Sokraschenie «Tserkovnoy istorii» / Per. V. A. Dorofeevoy, komm. M. F. Vyisokogo, M. A. Timofeeva // Tserkovnyie istoriki IV—V vekov. Moskva, pp. 187-262.

PRISCUS PANITES (1829). Fragmenta. In: B.G. Niebuhrii, ed. Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae. Pars. I. Bonnae, pp. 139-228.

PROCOPII (1829). In: B.G. Niebuhrii, ed. Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae. Pars. I. Bonnae, pp. 487-516.

AHAFII (1953). O tsarstvovanii Yustiniana. Moskva-Leninhrad: 221 p.

EVAGRIY SHOLASTIK (2006). Tserkovnaya istoriya v 6 kn. / Per., vstup. st., komm. i prilozh. I. V. Krivushina. SPb.

ZOSYM (2010). Novaya istoriya. Belgorod: Izdatelstvo Belgorodskogo gosudarstvennogo universiteta.

YORDAN (1997). O proiskhozhdenii i deyaniyakh Getov. SPb.

KLYASHTORNY S., SAVYNOV D. (2005) Stepnye imperii drevnei Evrazii. SPb.

PLETNEVA S. (1982) Kochevniki srednevekovya. Moskva.

Tserkovnaia istoriya Ermiya Sozomena Salaminskogo (1851). SPb.

SHCHUKYN M. (2005) Gotskii put. Goty, Rym i Cherniakhovskaia kultura. SPb.




DOI: http://dx.doi.org/10.17721/2519-4801.2016.1.03

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.