ГУМАНІСТИЧНИЙ ОБРАЗ ФІЛІПА МЕЛАНХТОНА ЗА ВІЗУАЛЬНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ XVI СТ.

Petro Kotliarov

Анотація


Петро Котляров, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна)

Роль і місце Філіпа Меланхтона  у німецькій Реформації та північному гуманізмі продовжує викликати дискусії у світовій історіографії. У статті здійснена спроба, на основі візуальних джерел та супроводжуючого гравюри авторського наративу,  розглянути питання: у якості гуманіста чи реформатора сприймався Меланхтон його сучасниками і хто формував відповідний образ? Досліджувані у якості візуального джерела портрети Меланхтона, виконані у техніці гравюри XVI ст., свідчать, що на відміну від портретів Мартіна Лютера, який завжди зображувався в образі реформатора, портрети Меланхтона наповнені у більшості гуманістичною риторикою. Основу складання гуманістичної іконографії Меланхтона поклав А.¸Дюрер, який першим зафіксував образ Меланхтона у гравюрі (1526 р.). Особливістю цієї гравюри було те, що попри релігійні практики Меланхтона у 20-х роках, що позиціонували його цілком як реформатора, розглядуваний портрет не несе жодних вказівок на реформаційну діяльність. Сформований Дюрером образ Меланхтонв як гуманіста був підхоплений і закріплений у гравюрах інших художників. При цьому гравюри супроводжувалися пояснювальним наративом, що вказував на Меланхтона як гуманіста, вченого і педагога. Розглядувані гравюри доводять, що освічені верстви населення вбачали у Меланхтоні не лише реформатора, але й у більшій мірі – гуманіста.

Ключові слова: Меланхтон, Реформація, гуманізм, гравюра, портрет.

Повний текст:

PDF

Посилання


ALPATOV, M. V. (1976), Hudozhestvennyie problemyi italyanskogo Vozrozhdeniya. Moskva: Iskusstvo.

BELTING, H. (2002), Obraz i kult. Istoriya obraza do epohi iskusstva. Moskva: Progress-Traditsiya.

KRASNOVA, O.B. (2002), Katakombnaya zhivopis In: Iskusstvo Srednih vekov i Vozrozhdeniya. – Moskva: Olma-Press Obrazovanie.

KOROLEVA, A.Yu. (2007), Dyurer. Moskva: Olma Media Grupp.

LEONARDO DA VINCHI. (1934), Kniga o zhivopisi. Moskva: Geografgiz.

Mify narodov mira. (1988), Entsiklopediya v 2-h tt, t. 2. Moskva: Sov. entsiklopediya.

NENAROKOVA, M.R. Solovey v srednevekovyih bestiariyah i latinskih sbornikah emblem. [Online] Avaliable from: http://www.cr-journal.ru/rus/journals/306.html&j_id=21 [Accessed: 02.11.2015].

SMYISHLYAEVA, V.P. (2005), Rimskiy poeticheskiy aviariy. Ufa: RIOBashGu.

Albrecht Dürer. 1471 – 1971. (1971), München: Prestel.

Corpus Reformatorum (1834–1860), Halle: C.A. Schwetschke, bd. I–XXVIII, vol. 1.

Emblemata. (1967/1996), Handbuch zur Sinnbildkunst des XVI. und XVII. Jahrhunderts. Stuttgart-Weimar: Metzler Verlag GmbH.

ECK, J. (1519), Epistola notabilissimi viri et Magistri, magistri Ioannis Eckii missa ex Lipsia ad famosum et reverendum Patrem, fratrem Iacobum Hoogstratensem magistrum in theologia nostrum etc., quam ille tanquam preclosum thesaurum cordialissimis amicis cum magna gloria ostendit, quam etiam multi Iacobitae excopiaverunt. Leipzig. [Online] Avaliable from: http://ivv7srv15.uni-muenster.de/mnkg/pfnuer/Eckbriefe/N091.html [Accessed: 02.11.2015].

ESTEP, W. (1986), Renaissance and Reformation. Grand Rapids: Wm. B. Eerdmans Publishing.

HARKSEN, S. (1963), Bildnisse Philipp Melanchthons. In: Philipp Melanchthon. Humanist, Reformator, Praeceptor Germaniae. Berlin: Аkademie, 270–287.

JÖRG, R. (2004), Evidenz des Bildes, Transparenz des Stils - Dürer, Erasmus und die Semiotik des Porträts. In: Das Bild als Autorität: die normierende Kraft des Bildes. Münster: LIT Verlag, 205–216.

JUN, M. (2008), Die Reformation: Theologen, Politiker, Künstler. Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht.

HAGENBACH, R. (1871), Kirchengeschichte von der ältesten Zeit bis zum 19. Jahrhundert. In Vorlesungen von Dr. Hagenbach. In. 7 bd., bd. 3. Geschichte der Reformation vorzüglich in Deutschland und Schweiz. Leipzig: Hirzel.

LÖCHER, K. (1995), Humanistenbildnisse - Reformatorenbildnisse. Unterschiede und Gemeinsamkeiten. In: Literatur, Musik und Kunst im Übergang vom Mittelalter zur Neuzeit. Bericht über Kolloquien der Kommission zur Erforschung der Kultur des Spätmittelalters 1989 bis 1992. Göttingen: Hubert, 365–380.

MELANCHTHON, P. (1834-1860), Loci communes rerum theologicam seu hypotyposes theologicae In: Corpus Reformatorum. Halle: C.A. Schwetschke, bd. XXI, 81–227.

PFISTERER, U. (2003), «Die Bilder Wissenschaft ist mühelos». Topos, Typus und Pathosformel als methodische Herausforderung der Kunstgeschichte. In: Visuelle Topoi. Erfindung und tradiertes Wissen in den Künsten der italienischen Renaissance. München: Deutscher Kunstverlag, bd. 3, 21–47.

PHILIPPUS MELANCHTHON (1891), Declamationes. Ausgewählt und herausgegeben von Karl Hartfelder. Berlin: Speyer und Peters.

SCHEIBLE, H. (1997), Melanchthon. Eine Biographie. München: C.H.Beck.

STEINWACHS, A. (1998), Der Reformations-Altar von Lukas Cranach d. Ä. in der Stadtkirche St. Marien, Lutherstadt Wittenberg. Spröda: Edition Akanthus.

WEISEL, M. (2012), Melanchthon als Philosoph in graphischen Bildnissen des 16 - 19. Jahrhunderts. In: Der Philosoph Melanchthon. Göttingen: Hubert, 201–234.




DOI: http://dx.doi.org/10.17721/2519-4801.2016.2.07

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.