ЗІГФРИД У ТРАКТУВАННЯХ НІМЕЦЬКИХ РЕЖИСЕРІВ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ. («НІБЕЛУНГИ» ФРІЦА ЛАНГА ТА «КАБЛУЧКА НІБЕЛУНГІВ» УЛІ ЕДЕЛЯ)

Mikhail Zolnikov

Анотація


Михайло Зольніков, Саратовська державна консерваторія ім. Л. В. Собінова (Російська Федерація)

Німецький кінематограф не раз ставав предметом уваги кінознавців та істориків мистецтва, проте одну з його «наскрізних тем», а саме екранізації «Пісні про Нібелунгів» і еддичного епосу, не можна назвати до кінця дослідженою в межах сучасних міждисциплінарних підходів.

У центрі уваги статті знаходиться один з найсильніших героїв германо-скандинавського епосу Зігфрид в трактуваннях Фріца Ланга (1890 – 1976) та Улі Еделя (нар. 1947), розділених майже віковим проміжком часу (1924 та 2004).

Автор аналізує засоби виразності: візуальність, декорації, акторську гру, титри/репліки, музику, і доходить до висновку, що в характеристиці Зігфріда в фільмі Ланга можна простежити два рівні трактування: візуальний, що складається з акторської гри, роботи художників-костюмерів, художників декораторів і характеризує його як надзвичайно сильного героя; смисловий, що формується з титрів і музики, і створює міф про Зігфрида як національного героя. У фільмі Еделя на перший план виходять діалоги між героями, акторська гра. Зігфрид  в інтерпретації Ланга – неоромантичній надгерой, особистість особливої сили. У Улі Еделя цей персонаж діалектичний –  він одночасно й принц, і король, і звичайна людина; сміливий воїн, переможець дракона і слухняний васал, слуга; син батьків-християн, пасинок язичника. Автор припускає, що Фріц Ланг і Улі Едель кожен по-своєму відреагували на запити часу. У 1920-ті роки Німеччина переживала складний період між двома світовими війнами, а німецький народ перебував під тиском репарацій. Потужний Зігфрід як не тільки культурний, але й національний герой, як саме втілення німецького народу, був покликаний нагадати німцям про велике героїчне минуле, повернути віру в себе. В нинішніх умовах, за часів процесів глобалізації, єдиної Європи, потужного припливу в німецьке суспільство емігрантів, у Зігфриді втілилася ідея об'єднання, мирного співіснування різних ідей, віросповідань.

Ключові слова: Фріц Ланг, Улі Едель, Нібелунги, Зігфрид, середньовічний епос, неоміфологія.



Повний текст:

PDF

Посилання


EISNER, L. (1955), Dämonische Leinwand: Die Blütezeit des deutschen Films. Biebrich: Der neue Film.

JACOBSEN, W. (2003), Reinl, Harald. In: Neue Deutsche Biographie. Berlin: Duncker & Humblot.

KRACAUER, S. (1966), From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. Princeton: Princeton University Press.

Pesn' o Nibelungah (1975), In: Beoful'f. Starshaja Jedda. Pesn' o Nibelungah. M.: Hudozhestvennaja literatura.

PÖSCHL, K. (2011), Weber R.: Harald Reinl, der Regisseur, der Winnetou, Edgar Wallace und die Nibelungen ins Kino brachte. Eine Bio- und Filmografie. Landshut: Auflage. Fachverlag für Filmliteratur.

SADUL', Zh. (1957), Vseobshhaja istorija kino. M.: Inostrannaja literatura, 1957. V. 4.

WEDEL, D. (2010), Vom schönen Schein und wirklichen Leben. Köln: Lübbe-Verlag.




DOI: http://dx.doi.org/10.17721/2519-4801.2016.2.04

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.